Сьогодні, чи то вчора, а ні, позавчора, точно не згадаємо, у Києві той тип, значить, як його, ну той, який ще там цим займався, той самий, пам’ятаєте, так от, він цей. Ну тобто він той, словом, ну тойво.
Про це повідомляє… цей, здається, слово вилетіло з голови.
“Так, я ще проходив там, знаєте, де там ще їздять ті, блін, як їх, ну, ви зрозуміли, – пояснює з місця події той чувак. – Я дивлюсь, уявіть собі, і тут він як… ну цейво, дай боже пам’яті, на язику крутиться.”
Після цього, коротше, типу, ніби цейво.
“І цей, до речі, як він називається, мушу згадати, еее, – продовжує той. – Він робить, вірите, взагалі-то, таку річ, що навіть не знаю, як це описати. Ну, по-моєму, реально таке… Як би це? Прямо капець. Ну а я шо! Ось.”
Як відомо, насправді, уявіть собі… про що це ми тут писали, нагадайте? А, зрештою, грубо кажучи… І не кажіть.
Роман, як же його звати, Голубовський, спеціально для UaReview
