Шось зимно

A, B, C, D, E, F, G – шось зимно. Про це повідомляють музиканти гурту Скрябін у одній із пісень альбому “Мова риб”, записаного 1992 року.

Хмари лізли на небо, всі чекали на дощ, було зимно, на морі 20 років був шторм. А двоє десь пили слину, слина то як вино. І п’яне серце не чує, шо готується зло.

За словами музикантів, злий був дощ, він не міг побувати в вогні. Дощ лизав її тіло, і гасив його сни. Скоро попіл залишився де був шойно вогень. Не загориться вже ніколи мокре і гірке.

“Мені снилися над ранок два різні голоси, а я тікаю і не знаю від кого і куди, – співає лідер гурту Андрій Кузьменко. – Я біжу і всьо кидаю, то є таке кіно: його зняв Зайковський, і не знає де воно. На розі продавали поламаний насос. Вітер тіней дув – мені не повезло. Але то всьо не до речі я розказую вам.”

Від початку мова була про “шерше ля фам”.

“А я не спав, лежав і думав, і болить голова. Я по вулиці не ходжу, бо вулиці нема. Я не міг сидіти вдома і тріпав хідники. І каву вже не вару, бо мокрі сірники. Ламаю собі руки, ламаю собі ноги, я дурію з P.M. Dawn, скоро буду мати роги. Я не ходжу по неділях, на кухні чути газ. Я маю час…” – вважає Кузьменко.

Задзвонив десь телефон, йдеться у повідомленні.

“Я не чув, я ше спав коли ви вже викривляли мої тихі слова, – продовжує Андрій Кузьменко. – Та не залізе сюда хробак злої брехні. Ваші злі язики-писки десь далеко мені. Менше з тим, я маю всередині дикий вогонь, треба хтіти – я тобі дам половину його. Мусиш тільки вважати, шоб не скисло вино, ше на нас прийде час розливати його.”

Нагадаємо, то лід горів, а тепер не горить, то лід горів, голова ше болить.

UaReview | ЧИТАЙТЕ НАС:  Twitter, Telegram